[hard rush] - total`ne pidpilya

Після довгої шестигодинної але веселої дороги з самої Одеси, я нарешті прибув на цю, очікувану з самої весни, подію – приїзд справжніх монстрів світової метал сцени. Хоча вже й настав запланований час концерту, але до самого місця проведення ще нікого не пускали. Варто було б описати саме місце події. Якщо назва «Зелений театр» вам нічого не каже – то в двох словах це нагадує стадіон, але місця для сидіння знаходяться лише з одного боку, а сцена - в самому низу.
Минула ще година і тут я почув як хтось визвучувався, рівень адреналіну піднявся до критичної межі і, я виліз на огорожу. Ну а звідти гарно було видно як до виступу готується гурт Hellion. А потім і розпочався сам виступ але…це найбільше вразило – пускати нікого не збирались. Більш ніж двохтисячний натовп так і стояв на місці. Важко сказати що там відбувалось… але весь виступ Hellion я, як і основна маса металхедів, «прослухав» за огорожею. Загалом сподобалось, особливо запам‘ятався кавер на Metallica “Master of Puppets”.
На цьому і закінчили. Але, натовп просунувся максимум на метра два. А далі ще гірше – на сцені хтось заграв щось наближене до хард-року. Мене спочатку здивувало – наскільки Gloom of Doom розширили свої стилістичні рамки.:) Правда, це були не вони. Замість них «розігрівали» DNS, гурт всім відомого зятя Тимошенко Шона Кара. Звичайно, при наявності такого «даху», можна виступати де-завгодно….але таке стилістичне протиріччя змінило моє, до цього часу нейтральне, відношення до політики на агресивно-аполітичне.
Настрій, навіть гарно підігрітий пивом, все-таки спадав. Такими темпами можна було б і Kreator-a «прослухати»…
Зрозумівши, що чекати далі немає сенсу я вирішив діяти більш рішуче – декілька нехитрих «акробатичних трюків» під турнікетами – я вже отримав зелену стрічку на руку і право на перебування, на жаль, не під самою сценою.
І от на сцені з‘явились гості з сусідньої Польщі Cemetary of Scream. Слухав якось їхній старий альбом – навіть сподобалось. Чимось нагадало ранній Театр Трагедії. А щодо нинішнього матеріалу – типова готика, яка, мабуть, краще сприймається на записі ніж вживу. Майже нічим не запам‘ятались, окрім клавішниці з довжелезним чорним хайром, і особливо тим як вона ним трясла. А потім, певно сама природа, відгукнувшись на меланхолію гурту створила такий спец ефект, який вразив не мене одного. Здійнявся вітер, а так, як сам Зелений театр знаходився серед чималих насаджень дерев – все повітря заполонило собою жовте листя…. Вітер ставав все сильнішим, і здавалось, весь світ розчиняється у круговерті, калейдоскопі осінніх кольорів. Навіть музика стала сприйматись як фон цього витвору природи…А потім романтика закінчилась і вдарила холодна осіння злива. Єдине що врятувало – те що верхня частина театру була під накриттям. Але не всіх...
Мені, і моєму товаришу з Іллічівська прийшла в голову «геніальна» ідея – шукати під дощем транспорт, в якому лежав забутий тепліший одяг. Під час шалених пошуків я помітив, що натовп при вході все-ще чималий. Дякуючи «людяності» організаторів і холодному дощу, їх почали впускати швидшими темпами. За іронією долі, транспорт був знайдений після того як дощ минув, а ми змокли до останньої нитки…
Першу пісню Anathema «A Fragile Dreams”, я слухав відігріваючись в автобусі. Трохи підсохнувши я попрямував зацінити живий виступ англійців. Судячи з реакції публіки – багато хто прийшов послухати саме Anathema. Особисто мені сподобалась робота на сцені - відлагоджена гра та подача матеріалу, щодо самої музики – атмосферно, меланхолійно, переважно акустично….Старий матеріал мені значно більше подобався. Втім, очікуваних неприємних відчуттів не виникло, а на душі стало тихо та спокійно….
Майже годину довелося очікувати виступу Amorphis. І от, нарешті – виступ розпочали хітовою композицією Leaves Scar і весь театр, буквально, вибухнув шквалом овацій. Дочекалися…і очікування себе виправдали – правда я, чогось думав, що володар такого гроулу трохи більший та вищий. Навіть дивно – звідки в нього стільки голосу береться? :)). Кожна композиція розпалювала емоції все більше і більше. А серед них були і On rich and poor, Orphan, Into Hiding, Castaway, House of sleep, Shaman, Silent Waters…словом, концертна програма охопила весь період творчості гурту. А особливо, мене потішила композиція «Sign From The North” з альбому Karelian Isthmus, саме на неї навіть спеціально перестроїли гітари. Високий рівень гри та щирість виконання відгукнулися бурею емоцій в серцях багатьох присутніх того вечора. Ну і насамкінець (ні, вони знали як мене добити :) ) виконали Black Winter Day. Варто вокалісту було сказати лише слово «Black…», як весь натовп, в один голос, продовжив «Winter Day». Розуміючи, що це остання композиція всі поціновувачі, а також ті, хто щойно зацінив творчість цього легендарного гурту, «відривались» на всю силу. Мокре волосся висохло майже остаточно.:) Ну що ж, класний виступ класного гурту…

Налаштування перед Kreator зайняли майже годину. Хоча на загальний настрій це не вплинуло – всі очікували чогось неймовірного. От вони. Вже тут, кумири багатьох металістів різного віку вже за декілька хвилин вийдуть на сцену. Але ж як довго проходять ці останні хвилини… В цей час на сцені не втихала метушня – змінювали все, освітлення комбіки..
Все. Погасло світло і в темряві виникли фігури. Під загальний крик радості, оплески, посмішки, безтямні від щастя обличчя людей полинуло інтро Patriarch, яке стрімко обірвалось в Violent revolution. Ех, пісні, які вже чув не один десяток разів, сприймались інакше, насиченіше, енергійніше. Не дивлячись на вік, Мілє Петроцца бігав по сцені, та й решта учасників намагались якнайкраще подати матеріал. А публіка відповідала взаємністю…Надзвичайно приємно було чути майже після кожної виконаної композиції «Thank you. Thank yоu very much”. Мілє говорив тільки англійською, втім всі його розуміли :). Трохи повеселило те, як він зауважив що він вперше в Україні і це його перший оупенейр в жовтні :). Робота з публікою – це те, чому у Kreator треба повчитись. А серед виконаних композицій були такі хіти: Phobia, People of the lie, Some pain will last, Extreme aggression, Enemy of god, Betrayer, Reconquering the throne і багато інших всім відомих бойовиків. Не обійшлося без показового закінчення виступу. Дуже швиденько вони зійшли зі сцени - але публіка й не думала розходитись. Всі залишились й скандували в один голос «Kreator! Kreator! Kreator!». Спочатку вийшов Юрген, сів за барабани, і приклав вказівний палець до губ. І от коли шум стих, вийшла решта учасників і одразу ж почали грати. Ну а потім Мілє захотів почути як в Україні вміють ненавидіти. З четвертого разу натовп таки зміг одноголосно й потужно крикнути «Hate!!!», ну, а в нагороду за це була виконана композиція
Flag of hate, яка миттєво ж перейшла в Tormentor. Важко описати ті емоції, що переповнювали в цей час присутніх. Особисто мені здавалось що там все вибухне і на місці Зеленого театру залишиться ядерна воронка, на якій ще довго нічого не родитиме :). Публіка залишилась задоволеною виступом, а німці – публікою. Мілє розкидав медіатори і довго не хотів покидати сцени, Юрген викидав барабанні палички…Навіть коли зі сцени зійшов Мілє, другий гітарист Самі ще декілька разів перебігав сцену передаючи привіти :). Отак. Довгоочікуваний приїзд відбувся і виправдав всі сподівання. І ще раз довів що стара школа трешу настільки потужна річ, що жоден «нью» не являю собою жодної загрози для справжньої важкої музики. Коли люди люблять і вірять в свою справу, то час та стилістична текучість не мають ніякої сили.
Загалом, якби не дощ (хоча на природу ображатись – марна справа) та мінуси в організації все було б чудово. Щодо звуку то хотілося більшого, втім наявність на сцені довгоочікуваних кумирів згладжувала перше враження. Ну а організаторам хотілося б подякувати за свято і побажати надалі не наступати на одні й ті ж самі граблі...